Сутність і зміст поняття “підприємництво” змінювалися й упорядковувалися в процесі розвитку економічної теорії.
За часів римського права під “підприємництвом” розуміли заняття, діяльність, здебільшого комерційну.
Підприємець в Україні (ФОП, фізична особа-підприємець) – це одна з організаційно-правових форм суб’єктів господарської діяльності, причому найпростіша. Для ФОП навіть не передбачена необхідність установчих документів і стартового капіталу.
Підприємницька діяльність в Україні регламнтується Законом України «Про підприємництво»
Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.
Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”.
Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Суб’єктами підприємництва можуть бути як окремі приватні особи, так і об’єднання партнерів.
До важливих рис підприємництва слід віднести:
– самостійність та незалежність господарюючих суб’єктів. Будь-який підприємець вільний в прийнятті рішення з любого питання, природно, в межах правових норм;
– економічну зацікавленість. Головна мета підприємництва – отримання максимального прибутку. Разом з тим, намагаючись досягти свої особисті цілі у вигляді отримання високого доходу, підприємець сприяє й досягненню суспільних інтересів;
– господарський ризик та відповідальність. За будь-яких перевірених розрахунків невизначеність, ризик залишаються;
– ініціативність, яка пов’язана з прийняттям нестандартних рішень щодо розв’язання проблем, які виникають постійно в підприємницькій діяльності. Ініціативність підприємців можна визначити не тільки як невід’ємну рису їх діяльності, але й як потребу;
– новаторство.
Підприємницьке середовище – це комплекс умов і сил зовнішнього порядку, які впливають на можливості та кінцеві результати діяльності суб’єктів ринкових відносин і дозволяють підприємцю досягати своїх цілей та реалізовувати свої функції.
Діяльність підприємств регламентує Господарський кодекс України, згідно із яким підприємство − це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Юридична особа підлягає державній реєстрації й діє або на підставі статуту, або установчого договору та статуту, або тільки установчого договору. У статуті відображаються організаційна й правова форми підприємства (фірми), його найменування, поштова адреса, предмет і мета діяльності, статутний капітал, порядок розподілу прибутку, органи контролю, перелік і місцезнаходження структурних одиниць, що входять до складу фірми, умови її реорганізації та ліквідації.
Обов’язки підприємців перед органами державного управління передбачає:
– виконання необхідних умов при створенні підприємства;
– недопущення монопольного положення окремих підприємств та недобросовісної конкуренції їх на товарних ринках;
– дотримання вимог екологічної безпеки;
– недопущення порушень декларації щодо доходів та сплати податків у порядку та розмірах, що передбачені законодавством України;
– дотримання вимог стандартизації та сертифікації продукції, робіт та послуг, а також у сфері ціноутворення.
Порушення цих обов’язків породжує відповідальність підприємців, яка міститься у появленні для них несприятливих майнових наслідків.
Відповідальність перед партнерами по господарським договорам є методом економічного регулювання господарських відносин. Основні норми з цього питання містяться у Цивільному кодексі України.
Відповідальність підприємців за порушення трудових прав працівників. Основна форма відповідальності за порушення умов трудового договору – відповідальність винних посадових осіб. Вони несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, кримінальну відповідальність у порядку, що встановлюється законодавством.
За видом або призначенням підприємницьку діяльність можна поділити на виробничу, комерційну, фінансову, консультативну, інноваційну тощо. Всі ці види можуть функціонувати самостійно або разом.
Всі види підприємницької діяльності між собою тісно пов’язані, доповнюють один одного. При цьому пріоритет належить віддати виробничому підприємництву, яке визначає розвиток всіх видів підприємницької діяльності і є найбільш складним.
Поняття “державна реєстрація фізичної особи – підприємця”
Державна реєстрація фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) – офіційне визнання шляхом засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, про фізичну особу – підприємця.